Захворювання очей

Причини розвитку:

• недостатня продукція слізної рідини (гіпосекреторний тип);
• надмірне випаровування слізної плівки через порушення роботи мейбомієвих залоз;
• тривала робота за комп’ютером, гаджетами, рідке кліпання;
• носіння контактних лінз;
• гормональні зміни, зокрема у жінок у період менопаузи;
• системні захворювання (синдром Шегрена, ендокринні порушення);
• вплив кондиціонованого повітря, сухого або вітряного середовища.

Основні симптоми:

• відчуття сухості, піску або печіння в очах;
• коливання якості зору протягом дня (ефект «затуманення»);
• підвищена чутливість до світла;
• почервоніння та подразнення очей;
• сльозотеча як компенсаторна реакція організму;
• швидка втомлюваність при читанні або роботі за екраном.

Сучасні методи лікування:

• зволожувальні краплі (штучна сльоза) відповідно до тяжкості стану;
• лікування дисфункції мейбомієвих залоз (теплі компреси, гігієна повік, апаратні методики);
• протизапальна терапія при вираженому запаленні поверхні ока;
• оптимізація умов праці: режим «20–20–20», достатнє кліпання, зволоження повітря;
• корекція системних факторів і супутніх офтальмологічних станів;
• підбір спеціальних слізозамінників при тривалій роботі за екраном або носінні лінз.

Симптоми, що потребують уваги:

• відчуття важкості в очах, періодичний біль чи дискомфорт;
• звуження поля зору, поява «сітки» або затуманення;
• райдужні кола навколо джерел світла;
• погіршення зору у вечірній та нічний час;
• почервоніння очей, вологість або незначний біль навколо очей.

Основні форми глаукоми:

• відкритокутова — найпоширеніша, прогресує непомітно та проявляється поступовим звуженням поля зору;
• закритокутова — супроводжується болем, різким погіршенням зору та може спричиняти гострі напади.

Лікування:

• контроль і нормалізація внутрішньоочного тиску;
• індивідуальна медикаментозна терапія за результатами діагностики;
• хірургічне лікування при ризику прогресування або неефективності крапель; часто поєднується з видаленням катаракти za показаннями.

Глаукома у дітей:

• частіше зустрічається вроджена або інфантильна форма;
• перебігає безсимптомно і часто уражає обидва ока;
• потребує комплексного лікування: медикаментозного, оперативного та функціонального;
• необхідний регулярний огляд — контроль рогівки, лімба, внутрішньоочного тиску та зорових функцій.

Чому виникає катаракта:

• вікові зміни біохімічного складу кришталика;
• травми ока або вплив радіації;
• вроджені форми катаракти;
• ендокринні порушення та метаболічні зміни;
• деякі офтальмологічні захворювання;
• тривалий прийом окремих медикаментів;
• авітаміноз, активне куріння, вплив несприятливих зовнішніх факторів.

Основні симптоми:

• поступове погіршення гостроти зору;
• двоїння або спотворення ліній;
• затуманення зображення;
• ускладнення читання та роботи на близькій відстані;
• зниження чіткості та контрастності кольорів;
• погіршення зору в умовах слабкого освітлення.

Чому катаракту потрібно лікувати:

• захворювання постійно прогресує;
• окуляри та лінзи не відновлюють прозорість кришталика;
• катаракта значно знижує якість життя та самостійність;
• без лікування може спричинити вторинну глаукому та незворотні зміни зору.

Сучасне лікування катаракти:

• єдиний ефективний метод — хірургічне видалення помутнілого кришталика та заміна його інтраокулярною лінзою;
• консервативна терапія не здатна відновити прозорість кришталика;
• лазерна хірургія забезпечує високу точність, безпечність та швидке відновлення зору;
• операція проводиться амбулаторно — без необхідності госпіталізації.

Заміна кришталика:

• використовуються різні типи інтраокулярних лінз залежно від потреб пацієнта;
• мікрохірургічна процедура триває короткий час і не потребує тривалої реабілітації;
• післяопераційний період супроводжується наглядом офтальмолога;
• метод підходить для різних форм катаракти, включно з травматичною та вродженою.

Види та причини астигматизму:

• вроджений або набутий після травм, запалень чи операцій;
• рогівковий (найпоширеніший) та кришталиковий;
• прямий та зворотний залежно від меридіана максимальної заломлюючої сили;
• міопічний, гіперметропічний, простий, складний та змішаний види;
• за ступенем: слабкий, середній, високий; існує й фізіологічний астигматизм до 0,5 дптр.

Чому важливо вчасно звернутися:

• може спричинити косоокість і прогресуюче погіршення зору;
• викликає головний біль, напруження очей та зоровий дискомфорт;
• корекція ефективна і не потребує значних обмежень, тому затягувати з оглядом не варто.

Симптоми астигматизму:

• розмитість або «розфокусованість» зору;
• нечіткі контури предметів, спотворення ліній;
• швидка втомлюваність очей, напруження, світлобоязнь;
• головний біль, погіршення зору у сутінках;
• у дітей симптоми можуть бути непомітними — потрібні регулярні профілактичні огляди.

Методи лікування:

• консервативна корекція: окуляри зі спеціальними циліндричними лінзами або торичні контактні лінзи;
• лазерна корекція (для міопічного та гіперметропічного астигматизму до 3–4 дптр): зміна форми рогівки за індивідуальною програмою;
• лазерні методики проводяться амбулаторно, є безпечними та забезпечують швидке відновлення зору;
• окуляри й лінзи усувають симптоми, але не змінюють структуру рогівки; лазер — єдиний метод, що реально коригує оптику ока.

Симптоми далекозорості:

• нечіткість під час читання та роботи на близьких відстанях;
• відчуття напруження очей, швидка втома;
• головний біль після зорових навантажень;
• потреба віддаляти предмети для кращого фокусування;
• різі, дискомфорт або відчуття «піску» в очах.

Ступені далекозорості:

• слабка — до +2,0 дптр;
• середня — +2,25 до +4,0 дптр;
• висока — понад +4,25 дптр.

Далекозорість у дітей:

• у немовлят невелика гіперметропія є фізіологічною нормою;
• надлишкова далекозорість потребує корекції, щоб уникнути косоокості та амбліопії;
• потрібні регулярні огляди кожні 6–12 місяців.

Методи корекції:

• окуляри або контактні лінзи для компенсації порушення заломлення;
• лазерна корекція за методиками LASIK, Super LASIK чи LASEK (за показаннями);
• вибір методу залежить від віку, способу життя та стану очей.

Основні стани:

• атрофія зорового нерва — поступове ушкодження та відмирання нервових волокон;
• неврит — запалення, пов’язане з інфекціями, судинними порушеннями або токсичним впливом;
• гліома — доброякісна пухлина, частіше у дітей, що може прогресувати та потребувати лікування.

Симптоми ураження зорового нерва:

• раптове або поступове зниження зору;
• поява «мушок» чи туманності;
• звуження поля зору та «випадіння» фрагментів зображення;
• болючість в очниці, головний біль, мігрень;
• порушення колірного сприйняття.

Як проводиться лікування:

• повне діагностичне обстеження для встановлення причини ураження;
• консервативна терапія: антибіотики, протизапальні та глюкокортикоїди — залежно від етіології;
• корекція внутрішньочерепного тиску (за необхідності);
• стимулююче та підтримувальне лікування для покращення роботи нервових волокон;
• фізіотерапевтичні методи або хірургічне втручання — при пухлинних ураженнях чи частковій атрофії.